Установчі штифти дуже поширені для механічних конструкторів, і вони дуже корисні. Дозвольте мені спочатку представити фіксуючий штифт. Насправді фіксуючий штифт є неформальною назвою. Строгою назвою є штифт, який використовується для точного обмеження положення та координат з’єднаних частин частин, зазвичай потрібно додати лише дві частини, які потрібно зіставити.
Позиціонуючий штифт також має другу функцію, яка полягає в швидкій заміні та встановленні запасних частин, які потребують точного положення та часто замінюються (деякі називаються деталями, що зношуються). Якщо позиціонуючий штифт відсутній, це досить клопітно. Оригінальне розташування з'ясувати важко.
Установчі штифти можна розділити на багато типів відповідно до їх класифікації. Оскільки вони називаються штифтами, вони зазвичай круглі та мають діаметр основного корпусу. Є багато видів, наприклад: один кінець круглий, а інший кінець має гвинтові зуби. Це направляюча шпилька, яка зазвичай використовується для двох частин, які часто розділяються та поєднуються. Звичайно, деякі допуски відносного положення занадто великі, і важко переконатися, що круглий можна вставити в штифт.
Цей вид шпильки можна використовувати з конічним штифтом, голівка також кругла, але вона відносно невелика, і її легко направляти продукт відхилення отвору. Є також вироби, у яких верхній діаметр більше нижнього, а нижній менше верхнього. Посередині додається невеликий фланець. Цю різницю у формі можна застосовувати в різних випадках, але мета однакова, тобто дві частини часто розділені.
Давайте поговоримо про його допуски нижче. Звичайні штифти мають функцію з’єднання, а допуски можна регулювати відповідно до вимог. Є три типи посадки, одна – посадка з зазором, і ця посадка полягає в тому, що незалежно від того, наскільки великим є отвір, вал можна легко вставити. Він навіть може ковзати, і деякі люди називають це ковзаючим узгодженням.
Відповідає йому посадка з натягом, тобто, незалежно від того, чи зроблено отвір з верхнього допуску або нижнього допуску, немає можливості вставити його. Такий тип підгонки є відносно рідкісним в епоху, коли метал є королем, і зазвичай використовується для узгодження температури. Для складання, наприклад більш точних валів і підшипників, необхідно нагріти підшипники та заморозити вали, щоб вони підійшли.
Інший – це перехідна посадка, тобто коли отвір досягає верхнього допуску, а вал досягає нижнього допуску, це посадка з зазором, інакше – посадка з натягом. Цей вид відповідності шпильки та отвору для шпильки є його класичним застосуванням. Для досягнення бажаної функції виробу, а також для полегшення встановлення, звичайно, це передбачає проблему обробки.
Взагалі кажучи, обробка національних отворів виконується круглими різцями, і в процесі виготовлення різців, щоб зробити їх більш універсальними, виробнича основа, як правило, базується на цілому діаметрі. Биття отвору робиться тільки в позитивному допуску, звичайно, інструмент зношений.
Однак у процесі виробництва валу (штифта) ми спочатку розмістимо матеріал прутка. Взагалі кажучи, під час процесу формування буде певний допуск у матеріалі бруска, але в ланці обробки, як правило, круглому шліфуванні чи токарній обробці, це буде лише брусок. Матеріал стає тоншим, і його легко зробити негативна толерантність, яка формує природні відповідні відносини.
Наостанок хотілося б розповісти, як встановлювати шпильки. Завжди є чотири способи їх встановлення. Перший - бічні шпильки. Це в основному розміщення однієї або кількох шпильок навколо частин, щоб обмежити їх. Деталі контролюють поверхню лише у двох напрямках. Деякі люди вважають, що кількість обробки занадто велика, і в кожному з двох напрямків робиться лише одна бічна шпилька.
По-друге, це глухий штифт, який означає, що отвір для шпильки не проникає, коли його роблять інструментом. Поки зроблено два отвори для штифтів і встановлено дві точки на лінії, позиціонування деталі може бути реалізовано. Це також широко використовується, і недоліком є те, що дві частини розділені. Отвори та положення отворів мають бути точними, інакше їх неможливо встановити.
Третє – форма шпильки. Щоб розташувати деталі, на одній дошці робиться отвір цвяхом, а на іншій - паз. Ширина канавки дорівнює діаметру штифта, і вони збігаються;
Четвертий тип — це те, про що ми говорили вище, направляючий штифт, який може більш ефективно працювати з двокомпонентним позиціонуванням діяльності.
